Воєнна журналістика в Україні: правила, які рятують життя

Воєнна журналістика в Україні — це робота на межі виживання, яка регулюється жорсткими правилами воєнного стану згідно з Наказом Головнокомандувача ЗСУ №73. Жоден медійник чи воєнкор не має права працювати біля лінії фронту або на військових об'єктах без спеціальної прескарти ЗСУ. Кожен репортер проходить ретельну верифікацію Службою безпеки України, а зони бойових дій чітко поділені на кольорові сектори доступу. При цьому армія не несе відповідальності за безпеку журналістів: редакції зобов'язані самостійно забезпечувати своїх працівників бронежилетами класу захисту не нижче 4-го, касками з написом «PRESS» та тактичними медичними аптечками відповідно до стандартів безпеки.

Суворі заборони сьогодні стосуються не лише професійних кореспондентів, а й звичайних громадян, які знімають відео на телефон чи ведуть блоги у соцмережах. За порушення правил поширення військової інформації передбачено жорстку кримінальну відповідальність за статтею 114-2 ККУ, яка тягне за собою до 12 років ув'язнення.

Під суворе табу підпадає будь-яка фіксація роботи ППО, переміщення та маршрути техніки ЗСУ, а також бортові номери чи назви військових підрозділів. Фотографії чи відео з місць обстрілів категорично заборонено публікувати в реальному часі до того, як інформацію офіційно оприлюднить Генштаб. Головне правило для безпеки наших військових — жодної прив'язки до географічних координат, назв вулиць, великих заводів чи мостів, оскільки ці кадри ворог використовує як коригування вогню. Водночас медіа зосереджені на фіксації воєнних злочинів проти цивільних та інтерв'ю з героями, які завжди погоджуються із командирами частин та базуються виключно на верифікованих даних Міністерства оборони України.

Автор: Редакція «Столичний бізнес»