Столичний бізнес
Інформаційний портал
Події в Україні
«Головні події та новини України: від політики до бізнес-аналітики.
Стежте за трансформацією держави, змінами в правовому полі та судовою практикою в реальному часі. Ми допомагаємо бізнесу орієнтуватися в політичних процесах, надаючи достовірні факти для прийняття стратегічних рішень та ефективного захисту інтересів.
У Музеї Марії Заньковецької відкрилася виставка «Київ — Харків: одне життя»
Вернісаж став черговою знаковою подією культурного життя столиці та 132-ю виставкою музею від початку повномасштабної війни
Новий мистецький проєкт об’єднав роботи заслуженого художника України Костянтина Чернявського та його студенток, осмислюючи досвід війни через образ міста, пам’ять і діалог поколінь. Експозиція поєднала символічні образи двох українських міст, створені майстром і молодими художницями Харківської академії дизайну і мистецтв, у просторі пам’яті, стійкості та надії.
Новим чудовим вернісажем музею Марії Заньковецької є художня виставка, яка відкрилася 12 лютого і називається «КИЇВ — ХАРКІВ: ОДНЕ ЖИТТЯ». Це актуальний мистецький проєкт, що осмислює досвід війни через образ міста, пам’ять та діалог поколінь.
«У світлі Караваджо»: у Києві показали врятовану і відновлену після викрадення картину
Шедевр, втрачений і повернений: як українські реставратори відродили мистецьку пам’ятку
У Києві відкрили виставку про драматичну історію викрадення та реставрації картини «Взяття Христа під варту». Мова за проєкт у Софії Київській, що розповідає про дослідження, порятунок і багаторічну реставрацію відомого полотна.
У Національному заповіднику Софія Київська розпочав роботу виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація», присвячений драматичній історії повернення до життя картини «Взяття Христа під варту» («Поцілунок Іуди»), яку дослідники пов’язують з ім’ям видатного італійського майстра Мікеланджело Мерізі да Караваджо.
Ікона, яку імперія вкрала разом з історією
Як крадіжка XII століття стала основою політичного міфу
Історія Вишгородської ікони Богородиці, яку Москва перетворила на символ власної державності. Як викрадена ікона перетворилася на центр чужої сакральності. Чому історія ікони залишається болючим нагадуванням про привласнення.
Російська державна міфологія починається не з величі, а з привласнення. Не з творення, а з крадіжки. Один із її головних символів — так звана «Владимирская» ікона Божої Матері — насправді є Вишгородською святинею Києва, насильно вирваною з української землі ще у XII столітті.
Цю ікону написали у Константинополі та подарували саме Києву — духовному центру тодішньої Русі. Вона перебувала у Вишгороді, княжій резиденції над Дніпром, і була частиною київського сакрального простору. Москва ж у той час навіть не існувала як значущий центр, а майбутня «великодержавність» півночі ще тільки шукала собі чуже коріння.
У 1155 році князь Андрій Боголюбський зробив те, що сьогодні назвали б церковним мародерством: таємно викрав ікону з Вишгорода й перевіз її до Володимира-на-Клязьмі. Без благословення. Без дозволу. Як злодій, що розумів — сакральність неможливо створити швидко, її можна лише присвоїти.
