Закон про судоустрій та свобода слова в судовому засіданні

Забезпечення відкритості та гласності судового розгляду є однією з фундаментальних засад демократичного правосуддя. Роль незалежних медіа у таких процесах полягає у безпосередньому інформуванні суспільства. Проте на практиці представники преси регулярно стикаються із процесуальними обмеженнями, коли суди ухвалюють рішення про часткову заборону технічної фіксації.

З подібним викликом безпосередньо у залі засідань зіткнулася знімальна група медіаплатформи «Столичний БІЗНЕС» на чолі з журналістом Віктором Миколайовичем Кравцем під час висвітлення резонансного процесу в Апеляційному суді міста Києва.

https://youtu.be/riJ6y7GgtuQ?si=jn-JfNvcEBd_h_gS

Суть справи та судове рішення щодо преси

В основі процесу — розгляд апеляційних скарг на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 08.12.2005 року. Справа стосується серйозних обвинувачень у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України (незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб). На лаві підсудних опинилися Пахілко В.А., Ларін А.М. та Телепньов Ю.О.

Під час слухання колегія суддів Апеляційного суду міста Києва винесла ухвалу, якою частково заборонила журналістам здійснювати повний відеозапис судового процесу.

З правової точки зору, подібні кроки суду найчастіше обґрунтовуються необхідністю захисту персональних даних учасників, забезпеченням безпеки свідків або запереченнями сторін процесу проти зйомки. Проте для журналістів, які виконують свій професійний обов'язок, часткова заборона завжди ускладнює роботу та вимагає максимальної гнучкості при зборі матеріалу.

Закон на боці преси: що каже стаття 11

У контексті подібних обмежень ключовим аргументом для представників ЗМІ є чинне законодавство України, яке чітко стоїть на захисті гласності. Згідно зі статтею 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», учасники судового процесу, інші особи, присутні в залі судового засідання, а також представники засобів масової інформації мають повне право проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис.

Закон окремо наголошує, що використання портативних відео- та аудіотехнічних засобів дозволяється без отримання окремого дозволу суду. Ця норма є базовою гарантією свободи слова в українському судочинстві. Проте виникають ситуації, коли суд використовує інші процесуальні норми для обмеження зйомок стаціонарною (крупногабаритною) технікою, що й створює юридичні дискусії між судовою гілкою влади та пресою.

Професійний виклик для медіаплатформи «Столичний БІЗНЕС»

Для журналіста Віктора Кравця та редакції медіаплатформи «Столичний БІЗНЕС» це рішення суду стало черговим викликом у боротьбі за відкритість правосуддя. Коли суд частково обмежує роботу камери, завдання журналіста переходить у площину суворої текстової, аналітичної фіксації та використання портативних засобів запису.

Навіть за умов часткової заборони відеозапису, медіа продовжує виконувати функцію цивільного контролю. Реальні кадри з зали суду зафіксували робочі моменти засідання: колегію суддів, представників сторін та роботу знімальної групи, яка відстоює право суспільства на інформацію. Цей кейс наочно доводить, що шлях до повної гласності в судах вимагає від розслідувачів непохитності, бездоганного знання статті 11 про судоустрій та вміння аргументовано захищати права журналістів.